Традиційні для української культури сімейні цінності

   З глибини віків до нас доходять мудрість минулих епох і скарби народного виховання. Традиції родинного виховання складалися упродовж багатьох століть і зміцнювалися в ході історичного розвитку людства. З давніх-давен українці розглядали сім’ю і рід як святиню, а виховання дітей – як святий обов’язок батьків : завдяки вихованню в родині народ продовжував себе в своїх дітях, генерував свій національний дух, характер, менталітет, традиційну родинно – побутову культуру. 

        В українських родинах дітей завжди вчили, що людина невіддільна від свого роду, нації. Головним охоронцем ладу в родинах та суспільних взаєминах був звичай. Він зобов’язував кожного члена роду досконало вивчати і знати свій родовід до сьомого коліна та пов’язані з ними життєві успіхи. Повага і любов до свого роду, рідної сім’ї, землі, національних звичаїв і традицій починалася з поцінування писемних пам’яток, переказів, предметів побуту, сімейних реліквій, портретів та іншої інформації про життя предків.

     Дбаючи про майбутнє дітей, батьки усвідомлювали, що передумовою успішного виховання є духовний зв’язок між поколіннями. Тому а родинному середовищі формувалися такі якості як повага до старших, милосердя, доброта, щирість.

     Вихованням дітей у сім’ї опікувалася в основному мати. Вона стояла на сторожі доброї, лагідної, світлої атмосфери в домі. Тому ідеал людини, характер моралі, спосіб життя українців підпорядковані нормам, що є типовими для жінки. Звідси й генетичні риси національного характеру: сердечність, доброта, щирість, гостинність, працьовитість тощо.

      Дотримуючись норм народної педагогіки, батьки самі розвивали в собі доброчинні цінності, власними вчинками формували те . що хотіли бачити в своїх дітях.

    В основі традиційного родинного виховання лежить спільна трудова діяльність батьків та дітей. Дівчаток залучали до праці по господарству, а хлопців - до ролі годувальника, захисника сім’ї. Батьки прищеплювали дитині не тільки трудові навички, а й любов до праці, виховували свідоме ставлення до неї, культуру праці, нетерпимість до неробства, ледарства, байдикування.

     

Родинна педагогіка звертає увагу на виховання в дітей прагнення жити й творити за законами краси. Українці зростали в красивому природному середовищі і намагалися через ремесла зберегти це і переносили предмети матеріальної культури, формували народний фольклор та інші види мистецтв. Все це виховувало у підростаючого покоління високі естетичні ідеали, потяг до прекрасного, любов до отчого дому, родини, природи, свого краю. Це свідчить про те, що за багатовікову історії наш народ створив високий рівень статусу родини з її непорушним авторитетом, любов’ю до дітей і відданість обов’язку їх виховання.

Основні напрямки ціннісного ставлення до себе та навколишнього світу

У процесі виховання людської особистості задіяно багато сил: сім’я, особа педагога, колектив, де він знаходиться, духовне життя вихованця. Класний керівник  - необхідна людина в  шкільному житті дитини. Основна мета - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце у житті.

Заповіді вихователя

Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати людиною, сміливо увійти у нову епоху розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю. Кожна людина хоче бути значною,соціально самостверджуватись, зрештою просто бути щасливою. Сила виховання складається з простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості - основи довіри. Вчитель і учень - єдина духовна спільнота, а шлях дитини - шлях радості. Дитинство має бути щасливим.

Структура роботи взаємодії класу і сім’ї

Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім’ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті класу

Тренінг з родинного виховання

Пропоную переглянути матеріали тренінгу спільної роботи класного керівника, психологічної служби і батьків з родинного виховання.

Методичні рекомендації щодо формування відносин між сім'єю і школою

                  Спільником сім'ї у розв'язанні важливих задач виховання дитини є вчитель. Мудрість шкільної і батьківської педагогіки в тому, щоб спільними зусиллями наполегливо і послідовно вчити дітей вищої людської радості — безкорисливого творення добра для людей.

Рекомендації щодо вдосконалення роботи в системі родинного виховання:

 1. Створення сприятливого психологічного клімату в сім'ї, де виховується дитина.

2. Організація і проведення спільної роботи в системі «вчитель - діти - батьки».

3. Безпосередня участь батьків, членів педагогічного колективу в навчально-виховному процесі, в медико-профілактичній роботі з учнями.

 4. Безпосередня участь батьків у розвитку та зміцненні матеріально- технічної бази навчального закладу.

5. Використовуючи вищезазначені форми роботи, необхідно намагатися розв'язати комплекс завдань. А саме:

• відверте спілкування дітей із дорослими шодо визначення морально- якісних цінностей дитини;

• самостійні роздуми дитини над визначеними моральними ідеями;

• самозбагачення внутрішнього світу дитини під час спілкування;

• готовність та потреба учня в самовдосконаленні.

 Успіх виховання у сімі'. Від чого він залежить?

    Родина — найбільш інтимний колектив, де люди живуть разом, приймають спільні рішення, підтримують одне одного.

Успіх виховання залежить від таких чинників:

1. Сприятливого морального клімату.

2. Спільної діяльності членів сім'ї, що породжує доброту, людяність, духовність.

3. Справедливого розподілу обов'язків, взаємодопомоги та підтримки.

4. Спільного життєвого світогляду.

5. Оптимістичного настрою в сім'ї.

6. Особистого прикладу батьків — головного методу сімейного виховання (наслідування досвіду).

7. Шанування членів родини: поваги до старших, навчання спілкування, розвитку власних моральних цінностей, адаптації.

8. Бережливого ставлення до природи.

9. Активної участі дітей у сімейному житті.

10.Стилю виховання (прагнення до демократичного).

11.Відсутності насилля.

12.Збереження добрих традицій та звичаїв. У них засвоюється культура сім'ї, повага до старших, любов до молодших, такт.

13.Відбору телепередач.

14.Підготовки до майбутнього сімейного життя.