пʼятницю, 12 грудня 2014 р.

Засідання родинного клубу з елементами психологічного тренінгу "На шляху до взаєморозуміння та взаємодії"


Мета: Залучати батьків до позакласних заходів, спрямованих на відродження сімейних цінностей, підвищення рівня духовної культури сім’ї, виховання шанобливого ставлення до родини, вироблення спільних поглядів на вирішування проблем у стосунках.
Потреба людини в щасті може бути в багатьох аспектах задоволена  в сімейному колі. Так ми можемо знайти те, чого ми зазвичай бажаємо: відчуття того, що ми потрібні, нас цінують і люблять. Сердечні стосунки в родині можуть чудово виконати це палке бажання. Вони можуть створити атмосферу довіри, взаємного розуміння і співчуття. Сімейне коло може стати справжнім притулком від труднощів і проблем поза родиною. Діти можуть почуватися в безпеці, а їхня особистість може розвиватися.
Таким ми бажаємо бачити  сімейне життя. Однак усе це не приходить автоматично. Як же можна досягти цього?
Чому сімейне життя зазнає сьогодні так багато труднощів у багатьох частинах світу? У чому полягає таємниця, що пояснює різницю між щасливим і нещасливим шлюбом, між об’єднаною родиною із доброю атмосферою і розділеною родиною з холодною атмосферою?
Л.Толстой говорив: «Усі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещасна по-своєму».
Ми, батьки, звичайно ж, хочемо бачити своїх дітей щасливими в родині. Як же досягти цього?
Нам тільки здається, що наші діти ще маленькі, насправді вони вже давно подорослішали і можуть дивитися на проблеми дорослими очима. Наші діти уже виросли і можуть розбиратися в міжособистісних стосунках не гірше від нас. Мені здається, що до сімейного життя ми повинні готувати своїх дітей уже зараз, коли вони сидять за партами й одержують оцінки. Звичайно, це важко робити в епоху економічної нестабільності, коли ідеали розмиті, коли скрізь панує дух рвацтва,спекуляції, коли в світі відстоюється позиція «Роби,що хочеш, і  пропонуй це іншим. Дозволяй дітям обирати свій власний шлях. Не суди про те, що правильно і що неправильно», коли на екранах телевізорів йдуть фільми, де заохочується розгнузданість почуттів.
Ми не можемо ізолювати дітей від цього життя. І ми не маємо права допустити, щоб наші діти розвивалися стихійно. Яке б не було життя, є загальнолюдські цінності: любов, добро, взаєморозуміння. І нехай наші діти не бояться виглядати білими воронами, допоможіть їм бути добрими, коли їх оточує зло, допоможіть бути інтелігентними, коли скрізь неуцтво, невихованість.
Треба переконувати дітей, що для того, щоб створити родину, недостатньо досягти фізіологічного віку. Це серйозний крок у житті людини і ставитися до нього слід серйозно. І в цьому допомогти зможете своїм дітям тільки Ви, щоб вони були озброєні необхідними знаннями, уміннями, навичками і прийшли підготовленими до сімейного життя.
Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого.
      Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці – батьки. Учити жити – це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя.
Життя в сім’ї, взаємини між її членами, турбота один про одного - найщасливіші спогади, що завжди залишаються в пам’яті людини. Одна з книг виховання говорить: «Потрібно, щоб діти бачили,як цілуються батьки». Таким чином, діти виносять своє уявлення про сімейне щастя з родини батьків
У круговороті повсякденного життя ми часто забуваємо про те, що родина - основа життя, розвитку, здоров’я, успіху. Саме в сім’ї дорослі разом з дітьми вчаться розуміти один одного, долати труднощі повсякденного життя, знаходити гармонію спільного життя. Що сумлінніше сім’я виконує свою роль, то краще для дитини.
Вправа "Скільки промінчиків у сонечка"
(робота в групах)
Мета: встановити, наскільки суттєві межі між світами дорослих і дітей.




Так уже склалося, що у наш світ дуже різноманітний. Все це робить його барвистим, цікавим. Але є щось спільне для нас, всіх незалежно від віку, статі, соціального статусу…
Зверніть увагу на наше сонечко. Воно зображене без проміння. Перед нами є карточки з різними написами.  Учасники в групах вибирають твердження, які, на їх думку, стосуються одночасно і дорослих, і дітей, та прикріплює його, як промінчик для сонечка .
                Якщо дитина зростає в атмосфері критики, вона вчиться засуджувати.
                Якщо дитина зростає в атмосфері ворожнечі, вона вчиться боротися
                Якщо над дитиною глумляться, вона стає соромливою.
                Якщо дитина живе під страхом, вона стає боязкою.
                Якщо дитину постійно соромлять, вона звикає почуватися винною.
                Якщо дитина зростає у толерантному середовищі, вона вчиться бути терплячою.
                Якщо дитину часто підбадьорюють, вона вчиться впевненості.
                Якщо дитина зростає в сфері прийняття, вона вчиться любові.
                Якщо дитина зростає в атмосфері похвали, вона вчиться любити саму себе.
                Якщо дитина зростає з визначенням, вона усвідомлює, що добре мати мету.
                Якщо дитина живе у чесному середовищі, вона приходить до розуміння, що таке правда.
                Якщо дитина живе у справедливому середовищі, вона вчиться бути справедливою.
                Якщо дитина почувається безпечно, вона вчиться довіряти собі і тим, хто біля неї.
                Якщо дитина оточена приязню, вона вчиться спостерігати світ як гарне місце, щоб жити, любити і щоб її любили.
Під час формування сонечка іде обговорення вибраних тверджень:
- Які твердження вибрали і чому?
- Чому не вибрали твердження, що залишилися?
Висновок: жодна дитина не є безнадійною. Ми повинні  усвідомлювати вплив, який маємо на наших вихованців, та приклад, який даємо їм своєю  поведінкою.

Вправа «Яблучко від яблуні»
Мета: усвідомлення, аналіз взаємин між батьками та дітьми.




На дошці імпровізована яблуня, батькам роздано по 2 яблучка(зелене і червоне), на яких треба написати , якими ніжними словами користуються вони при спілкуванні із своїми дітками (червоне яблучко-це мама чи тато, а зелене-це дитина). Потім батьки прикріпляють яблучка на яблуню. Вона перетворюється на модель стосунків між батьками та дітьми.
 Яблучка можуть бути розміщені далеко один від одного(батьки з дитиною незалежні одне від одного, не близькі,це повинно насторожити, варто замислитися над пошуками шляхів зближення), торкатися(батьки і діти, як особистості дуже близькі,), перекриватися(одна особистість поглинається іншою особистістю, для виявлення свого «Я» дитині не залишається місця – це ситуація тиску). Все це наочно демонструє рівень психологічної сумісності, потреби людей одне в одному.



Вправа "Куля мрій"(закрити очі й загадати бажання)



Ми всі любимо мріяти, незважаючи ні на що, і всі ми хочемо, щоб наші мрії здійснювалися . І у наших дітей теж є заповітні мрії (тренер розкидає різнокольорові кульки). Піймайте  кульку мрії та намалюйте або напишіть  мрію своєї дитини на ній, користуючись маркерами. Давайте об’єднаємо всі кульки мрій в один великий оберемок, нехай всі бажання наших діток і всі наші сподівання здійсняться.
Підсумок: не забувайте, що одна із переваг батьків – радіти приємним сюрпризам своєї дитини. Бажання батьків дозволяти дитині робити те, ЩО ВОНА ХОЧЕ, і бути КИМ ВОНА ХОЧЕ, - і є, в кінцевому рахунку, проявом любові до неї. Тож давайте разом з нашими дітьми вчитися розуміти один одного, долати труднощі повсякчас, знаходити гармонію спільного життя.
Я бажаю насамперед Вам і Вашим дітям сімейного щастя, миру, благополуччя, а Ваші діти спорудили міцний будинок  сімейного життя. Щоб кожний з учнів став гарним сім’янином і міг у шлюбі розкритися як індивідуальність.

Немає коментарів:

Дописати коментар