Спілкування у родині - дуже важливий аспект виховання.

Меморандум вашої дитини

 

v Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинен одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас .

v Не застосовуйте силу в стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила – це єдине,  що має значення.

v Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не вдасться їх дотримати.

v Не примушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я насправді, я компенсую це тим, що поводитиму себе, як «пуп землі».

v Не робіть за мене того, що можу зробити сам. Інакше я почуватимусь немовлям, вимагатиму, щоб мене обслуговували.

v Не робіть мені зауважень у присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви поговорите зі мною віч-на-віч.

v Не примушуйте мене вважати, що мої помилки – злочин. Я повинен навчитися робити помилки, не вважаючи при цьому, що ні на що не здатний.

v Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

v Не уникайте прямих і чесних питань.

v Ніколи не стверджуйте, що ви довершені і не грішні. Інакше мені доведеться бути гідним недосяжного.

v Ніколи не вважайте, що вибачитись переді мною нижче вашої гідності.

v Не турбуйтесь про те, що ми проводимо разом дуже мало часу. Важливо те, як ми його проводимо.

v Ставтесь до мене так, як ви ставитесь до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.

(За матеріалами навчально-методичного посібника "Всеполтавський посвіт школи-родини")

Раціональне харчування

    Харчування підлітків і дітей потребує особливої уваги. Адже саме в ранньому підлітковому і юнацькому віці діти дуже швидко розвиваються як фізично, так і інтелектуально. В цей час йде швидкий ріст організму, розвивається скелет, зростає м'язова маса і відбувається гормональна перебудова всього організму дитини. Тому правильне харчування для дітей дуже важливо. Потрібно пам'ятати, що у нього є свої особливості. 

    Щоденне здорове харчування школярів повинно містити в собі 2750 кілокалорій для хлопчиків 10-13 років і близько 3000 кілокалорій для хлопців постарше. Для дівчаток середньодобова норма становить 2500 і 2600 кілокалорій відповідно в залежності від віку.

    Для школяра сніданок дуже важливий, так як у дитини повинні бути сили для навчання. Дитина повинна поснідати вдома, а вже в школі він повинен з'їсти полуденок або обід. За ці прийоми їжі він повинен отримати близько 60% кілокалорій від добового раціону.

    Здорове харчування школярів має бути не лише смачним, а й різноманітним і корисним. Смажене, солоне і гостре варто виключити з раціону вашої дитини. До обіду краще вживати продуті багаті білком, а в другій половині дня корисніше їсти молочно-рослинну їжу. Сніданок повинен бути не надто рясним, але досить поживним. Самий кращий сніданок для підлітка - каша (вівсяна, гречана, манна і т.д.). Для смаку і більшої поживної цінності в неї можна додавати фрукти, горіхи або ягоди. Також дуже корисно їсти на сніданок сирні страви, такі як сирники або сирна запіканка. Що стосується обіду, то він повинен включати три-чотири страви. На першому повинен бути обов'язково суп. На другому м'ясо або риба, а як гарнір різні овочі та крупи. На третій можна з'їсти фрукти. Що стосується вечері, то він повинен бути за пару годин до сну. На вечерю краще вживати неважку їжу. Це можуть бути крупи, вареники, запіканки і різні салати. Також пам'ятайте, що в добу потрібно споживати близько 2 літрів рідини. Найкраще, якщо це будуть натуральні овочеві і фруктові соки, компоти, столова мінеральна вода.

    Пам'ятайте, що здорове харчування школярів має бути збалансованим. У віці десяти-сімнадцяти років важливо, щоб ваша дитина навчився дотримуватися правильний режим харчування, отримував щодня необхідну кількість мінералів і вітамінів і не переїдати. Тому стежте за цим якомога ретельніше, тому що від цього залежить здоров'я вашої дитини. Але також не потрібно забувати, що здоровий спосіб життя в школі включає не тільки правильне і збалансоване харчування, а й активні заняття спортом, взаєморозуміння з батьками, однолітками і, звичайно ж, сприятливу, здорову атмосферу в будинку.

 

Уникнення та попередження небезпечних подій у побуті

Забороняється:

1. Користуватися газовими колонками, котлами для місцевого обігріву, гарячого водопостачання за відсутності тяги. Перевірити наявність тяги можна запаленим сірником або краще свічкою, піднесеною до вентиляційного віконця;
2. Відкривати кран на газопроводі перед плитою не перевіривши, чи закрито всі крани на розподільному щитку плити;
3. Відкривати кран газової плити, не маючи у руці запаленого сірника або  спеціальної електричної запальнички;
4. Допускати заливання рідиною пальників, які горять. Якщо це випадково станеться, потрібно загасити пальник, прочистити його, видалити рідину з піддона;
5. Стукати по кранам, пальникам і лічильникам твердими предметами, а також провертати ручку кранів щипцями, ключами тощо;
6. Самостійно ремонтувати газову плиту або газопідвідні трубопроводи;
7. Прив’язувати до газових труб, плити й до кранів мотузки, вішати на них білизну та інші речі.
8. Дозволяти дітям користуватися газовими приладами.
9. Залишати без догляду газові прилади навіть на короткий час.
Відчувши запах газу, негайно перекрийте кран газопроводу й терміново зателефонуйте за номером 104.

Традиційні для української культури сімейні цінності

   З глибини віків до нас доходять мудрість минулих епох і скарби народного виховання. Традиції родинного виховання складалися упродовж багатьох століть і зміцнювалися в ході історичного розвитку людства. З давніх-давен українці розглядали сім’ю і рід як святиню, а виховання дітей – як святий обов’язок батьків : завдяки вихованню в родині народ продовжував себе в своїх дітях, генерував свій національний дух, характер, менталітет, традиційну родинно – побутову культуру. 

        В українських родинах дітей завжди вчили, що людина невіддільна від свого роду, нації. Головним охоронцем ладу в родинах та суспільних взаєминах був звичай. Він зобов’язував кожного члена роду досконало вивчати і знати свій родовід до сьомого коліна та пов’язані з ними життєві успіхи. Повага і любов до свого роду, рідної сім’ї, землі, національних звичаїв і традицій починалася з поцінування писемних пам’яток, переказів, предметів побуту, сімейних реліквій, портретів та іншої інформації про життя предків.

     Дбаючи про майбутнє дітей, батьки усвідомлювали, що передумовою успішного виховання є духовний зв’язок між поколіннями. Тому а родинному середовищі формувалися такі якості як повага до старших, милосердя, доброта, щирість.

     Вихованням дітей у сім’ї опікувалася в основному мати. Вона стояла на сторожі доброї, лагідної, світлої атмосфери в домі. Тому ідеал людини, характер моралі, спосіб життя українців підпорядковані нормам, що є типовими для жінки. Звідси й генетичні риси національного характеру: сердечність, доброта, щирість, гостинність, працьовитість тощо.

      Дотримуючись норм народної педагогіки, батьки самі розвивали в собі доброчинні цінності, власними вчинками формували те . що хотіли бачити в своїх дітях.

    В основі традиційного родинного виховання лежить спільна трудова діяльність батьків та дітей. Дівчаток залучали до праці по господарству, а хлопців - до ролі годувальника, захисника сім’ї. Батьки прищеплювали дитині не тільки трудові навички, а й любов до праці, виховували свідоме ставлення до неї, культуру праці, нетерпимість до неробства, ледарства, байдикування.

     

Родинна педагогіка звертає увагу на виховання в дітей прагнення жити й творити за законами краси. Українці зростали в красивому природному середовищі і намагалися через ремесла зберегти це і переносили предмети матеріальної культури, формували народний фольклор та інші види мистецтв. Все це виховувало у підростаючого покоління високі естетичні ідеали, потяг до прекрасного, любов до отчого дому, родини, природи, свого краю. Це свідчить про те, що за багатовікову історії наш народ створив високий рівень статусу родини з її непорушним авторитетом, любов’ю до дітей і відданість обов’язку їх виховання.

Народ скаже, як зав'яже. Складно навіть уявити своє життя без сім'ї. Спочатку центром Всесвіту для нас стають батьки, а потім - і власна родина

Як батьки ставляться до своїх батьків, так і діти ставитимуться до них. 

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько. 

Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку. 

Любов матері і на відстані гріє. 

Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане. 

Мати однією рукою б'є, а другою гладить. 

Як матір покинеш, то й сам загинеш. 

Без любові до матері немає і любові до людей. 

Той добре серце має, хто слабшого захищає. 

Без сім'ї нема щастя на землі. 

На сонці тепло, а біля матері добре. 

Дитина плаче, а матері боляче. 

У дитини заболить пальчик, а у матері - серце. 

Діти - окраса дому. 

Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти. 

Молодь багата мудрістю батьків.  

Яблучко від яблуні недалеко відкотиться. 

Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках. 

Яка гребля, такий млин; який батько, такий син. 

Яка мама — така сама. 

Яке волокно, таке й полотно. 

Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти. 

Яке зіллячко, таке й сім'ячко. 

Яке коріння — таке й насіння. 

Який дуб, такий тин; який батько, такий син. 

Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина. 

Які мамка й татко, таке й дитятко. 

Які самі, такі й сини.

Основні напрямки ціннісного ставлення до себе та навколишнього світу

У процесі виховання людської особистості задіяно багато сил: сім’я, особа педагога, колектив, де він знаходиться, духовне життя вихованця. Класний керівник  - необхідна людина в  шкільному житті дитини. Основна мета - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце у житті.

Заповіді вихователя

Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати людиною, сміливо увійти у нову епоху розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю. Кожна людина хоче бути значною,соціально самостверджуватись, зрештою просто бути щасливою. Сила виховання складається з простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості - основи довіри. Вчитель і учень - єдина духовна спільнота, а шлях дитини - шлях радості. Дитинство має бути щасливим.

Структура роботи взаємодії класу і сім’ї

Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім’ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті класу

Один день із життя 7-Б класу

Тренінг з родинного виховання

Пропоную переглянути матеріали тренінгу спільної роботи класного керівника, психологічної служби і батьків з родинного виховання.

Родинне свято "Пізнаймо самих себе"

родинне свято пізнаймо самих себе from oxanakoz4enko

Поради щодо встановлення довіри між підлітком і батьками в кризовий стан для них

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його; не перебивайте, не показуйте свого страху, відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

 2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що  даний стан (проблеми) тимчасовий швидко пройде. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

 3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодь.

5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які будуть сприяти розвитку контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6.У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило Вас у поведінці підлітка.

Міні-лекція для батьків: «Увага! В сім’ї підліток»

                Майже завжди наступає такий період в стосунках між батьками та дітьми, коли здається, що ви розмовляєте на зовсім різних мовах, ви не розумієте один одного, конфліктуєте. Такий період у взаємовідносинах батьків та дітей, найчастіше співпадає з підлітковим віком останніх. Що ж відбувається?

               По-перше – нічого страшного: - ваша дитина активно змінюється та переживає кризу підліткового віку (від 11-12 до 15-17 років), яка спричинена гормональними «бумами» в організмі. Тому підлітки такі роздратовані, агресивні, конфліктні, тонкосльозі, тривожні, невпевнені. Характерною рисою підліткового віку є почуття тривожності, підліток бажає самостійності, незалежності, добивається рівних прав з дорослими. Їх головною проблемою стає спілкування з дорослими: з одного боку хочуть стати дорослими, вимагають цього визнання від батьків, вчителів тощо, з іншого – дітям як ніколи потрібна ваша підтримка, турбота, любов і розуміння, хоча вони можуть цього не усвідомлювати та не визнавати.

             Що відрізняє дитяче життя від дорослого? (Заборони) Чому діти перестають слухатися, роблять все наперекір, не реагують на заборони та вмовляння? (Дуже просто - вони хочуть здаватися дорослими, самостійними, адже вони гадають, що дорослим все можна, їм ніхто і ніщо не може забороняти. Тому дітям-підліткам необхідно не забороняти, а пояснювати, аргументувати свою думку, чому ви це вважаєте неправильним, чому так не можна і т.д.)

                Дуже важливо пам’ятати, що підліток намагається бути як всі (зріст, вигляд, захоплення), а інакше – він «гірший». Тут треба спробувати зрозуміти дитину і в межах можливого та розумного, задовольнити її потреби. Дорослі мають врахувати високу значимість для підлітка його вигляду, розуміти, що надмірна увага до своєї значимості у цьому віці – природне і нормальне явище.                  Це дуже важкий та важливий період в житті кожної людини, адже саме в підлітковому віці дитина набирає досвіду дорослості, який буде впливати на все її життя. Якщо ж підліток не може знайти спільної мови з дорослими – це призводить до внутрішнього конфлікту, психологічного дискомфорту. Вихід з такого стану підлітки находять стихійно: злочинні дії, алкоголь, тютюнопаління, наркотики, самогубство. Тому, щоб уникнути таких страшних наслідків, потрібно намагатися зрозуміти вашу дитину, активно взаємодіяти з нею.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ»

         Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу.

ВЛАДА                Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять. У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: «ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене».

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості.

Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

ПОСТУПЛИВІСТЬ                 На цьому шляху батьки заради «святого спокою» поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо «самолюбивої, сповненої бажань і претензій» дитини.Дитина почувається у виграші – «Я перемогла». Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: «Всі повинні мені підкорятися», «Найважливіші мої почуття і потреби», «Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою». Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. 

Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються «слабкими», а дитина «сильною». У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).

Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям.

Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

ДІАЛОГ            На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати «ні», коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: «Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз».

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших.

Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину.

 Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

Методичні рекомендації щодо формування відносин між сім'єю і школою

                  Спільником сім'ї у розв'язанні важливих задач виховання дитини є вчитель. Мудрість шкільної і батьківської педагогіки в тому, щоб спільними зусиллями наполегливо і послідовно вчити дітей вищої людської радості — безкорисливого творення добра для людей.

Рекомендації щодо вдосконалення роботи в системі родинного виховання:

 1. Створення сприятливого психологічного клімату в сім'ї, де виховується дитина.

2. Організація і проведення спільної роботи в системі «вчитель - діти - батьки».

3. Безпосередня участь батьків, членів педагогічного колективу в навчально-виховному процесі, в медико-профілактичній роботі з учнями.

 4. Безпосередня участь батьків у розвитку та зміцненні матеріально- технічної бази навчального закладу.

5. Використовуючи вищезазначені форми роботи, необхідно намагатися розв'язати комплекс завдань. А саме:

• відверте спілкування дітей із дорослими шодо визначення морально- якісних цінностей дитини;

• самостійні роздуми дитини над визначеними моральними ідеями;

• самозбагачення внутрішнього світу дитини під час спілкування;

• готовність та потреба учня в самовдосконаленні.

 Успіх виховання у сімі'. Від чого він залежить?

    Родина — найбільш інтимний колектив, де люди живуть разом, приймають спільні рішення, підтримують одне одного.

Успіх виховання залежить від таких чинників:

1. Сприятливого морального клімату.

2. Спільної діяльності членів сім'ї, що породжує доброту, людяність, духовність.

3. Справедливого розподілу обов'язків, взаємодопомоги та підтримки.

4. Спільного життєвого світогляду.

5. Оптимістичного настрою в сім'ї.

6. Особистого прикладу батьків — головного методу сімейного виховання (наслідування досвіду).

7. Шанування членів родини: поваги до старших, навчання спілкування, розвитку власних моральних цінностей, адаптації.

8. Бережливого ставлення до природи.

9. Активної участі дітей у сімейному житті.

10.Стилю виховання (прагнення до демократичного).

11.Відсутності насилля.

12.Збереження добрих традицій та звичаїв. У них засвоюється культура сім'ї, повага до старших, любов до молодших, такт.

13.Відбору телепередач.

14.Підготовки до майбутнього сімейного життя.